В. Пєлєвін "Чапаєв і Пустота"
До цього курсу я не була знайома з Пєлєвіним та специфікою його творчості. Наразі можу констатувати, що це чи найвеселіша книжка з тих, яку ми читали на курсі «Сатира та гумор..»
Тут є все. У першу чергу — суперкласний інетелектуальний гумор, яким роман просто переповнений. Приміром: «Я, Василий Иванович, совершенно не понимаю, как это человеку, который путает Канта с Шопенгауэром, доверили камандовать девизией». Справді, якщо ти не дуже ознайомлений з історією світової філософії: з Кантом, Ніцше, Аристотелем тощо, якщо нічого не чув про світові релігії, приміром, буддизм абощо — не варто, мабуть, ризикувати читати цю книжку отак відразу, бо нема що почитати. В інакшому випадку є вірогідність нерозуміння щонайменше половини, якби не всіх, жартів автора.
Присутнє у романі також висміювання радянського мислення, світогляду та життя загалом. вже назва свідчить нам про одного з ключових діячів — Чапаєва… та й надалі ми ще багатьох зустрінемо, Петра, приміром.
Купа сарказмів стосовно всіх і вся, безліч різноманітних аллюзій, пастіш із цитат класиків російської літератури, особливі «фішки» зі східних культур, — усе це надає роману неабиякого колориту та оповиває читача ореолом інтелектуальності та, умовно кажучи, дає уважному читачеві перепустку у світ «крутих інтелектуалів», які розуміють специфічний гумор.
Окрім комічних моментів є і серйозні. Наприклад, досить цікаво Пєлєвін обігрує поняття реальності. Завдяки зображенню цих «карнавальних подорожей» хворих у психлікарні, ми іноді губимо істинну реальність і починаємо суніватися, а чи не є наш світ простою ілюзією..і чи не ілюзорні ми самі. Врешті, в кінці роману розумієш, що усі ці стьоби, сарказми та жарти чудово складаються в один пазл і формують перед нами чудову, аби не сказати геніальну, книжку, що гідна займати почесне місце у світовій літературі.
, 12 аптостолів і відповідно 12 доріжок кокаїну для них ("-Примите все и занюхайте, сие есть душа моя, вам отданная"